√лобал≥зац≥йна доба поставила нов≥ св≥тогл¤дн≥ та ≥стор≥ограф≥чн≥ виклики дл¤ ос¤гненн¤ украњнського ≥сторичного процесу. ¬≥дносно ѕ≥вденноњ ”крањни та ѕричорноморського рег≥ону в ц≥лому ц¤ теза ви¤вл¤Їтьс¤, передус≥м у тому, що фактично завершивс¤ етап рос≥йсько-рад¤нськоњ ≥мперськоњ колон≥зац≥њ, що тривав б≥льше двох стол≥ть. ”творивс¤ певний ≥деолог≥чний вакуум, своЇр≥дна Ђ≥деолог≥чна передишкаї, дл¤ усв≥домленн¤ багатовим≥рного досв≥ду попередн≥х стол≥ть, задл¤ активноњ культурноњ взаЇмод≥њ. ѕаралельно з цим рег≥он, ¤к ≥ ”крањна в ц≥лому, будучи до того частиною великого ≥мперського утворенн¤ з в≥дчутними перевагами патернал≥зму, опинивс¤ сьогодн≥ у принципово ≥нш≥й ≥сторичн≥й картин≥ глобал≥зац≥йного пер≥оду, де загострюЇтьс¤ культурна та рег≥ональна конкуренц≥¤.

¬ сучасн≥й ≥стор≥ограф≥њ орган≥чними вигл¤дають прагненн¤ вписати ѕричорноморський рег≥он в украњнський та св≥товий ≥сторичний процес в≥дпов≥дно до сучасних у¤влень. ¬одночас, в≥дчутно ви¤вл¤Ї себе тенденц≥¤ на Ђзв≥льненн¤ в≥д ≥мперських оков мисленн¤ї, ¤ка на практиц≥ демонструЇ досить некритичний п≥дх≥д до минулих колон≥зац≥йних етап≥в розвитку ѕ≥вденноњ ”крањни. јдже цей колон≥зац≥йний досв≥д давно матер≥ал≥зувавс¤, ≥ можливо лише узгоджувати наш≥ у¤вленн¤ про процес ≥з результатами самого процесу, не користуючись установкою на Ђборотьбу з минулимї.

¬еликою м≥рою така ситуац≥¤ стосуЇтьс¤ ос¤гненн¤ сутност≥ та попередн≥х етап≥в урбан≥зац≥йного процесу в ѕ≥вденн≥й ”крањн≥ та ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ в ц≥лому. јдже за минул≥ к≥лька стол≥ть фактично маЇмо Їдиний пласт класичних академ≥чних праць рос≥йсько-рад¤нськоњ школи (ј. —кальковський, ќ. ƒружинин≥а, ¬.  абузан, ¬. “имоф≥Їнко та ≥н.), де урбан≥зац≥йний процес досл≥джуЇтьс¤ та демонструЇтьс¤ кр≥зь призму розвитку власне рос≥йськоњ колон≥зац≥њ, ≥з застосуванн¤м пров≥денц≥ал≥стських Ц прогресистських установок, та ≥з певною недооц≥нкою попередн≥х етап≥в. —ьогодн≥ т≥льки розпочинаЇтьс¤ розгл¤д урбан≥зац≥њ рег≥ону на засадах теоретико-методолог≥чного плюрал≥зму. —учасна ≥стор≥ограф≥чна ситуац≥¤ характеризуЇтьс¤ по¤вою р≥зних в≥з≥й генези та становленн¤ потужних м≥ських центр≥в рег≥ону (ƒн≥пропетровськ, ќдеса, ƒонецьк та ≥н.), та, одночасно з цим, в≥дсутн≥стю синтетичних роб≥т. ¬ дан≥й статт≥ ставимо за мету концептуально розгл¤нути основн≥ п≥дходи до урбан≥зац≥йного процесу в рег≥онально-≥сторичному вим≥р≥, враховуючи специф≥ку причорноморського культурного ареалу.

” численн≥й св≥тов≥й урбан≥стичн≥й л≥тератур≥ не ≥снуЇ загальноприйн¤того визначенн¤ пон¤тт¤ Ум≥стоФ. ¬ енциклопедичних виданн¤х м≥сто характеризуЇтьс¤ ¤к надзвичайно багатоплановий соц≥альний орган≥зм, складний економ≥ко-географ≥чний, арх≥тектурний та ≥нженерно-буд≥вельний, культурний комплекс. —утн≥сть м≥ста визначаЇтьс¤ через його особливий правовий статус та в≥дм≥нност≥ з ≥ншими формами розселенн¤, насамперед, з селом (зайн¤т≥сть б≥льшост≥ мешканц≥в Ђу рем≥сничо-промисловому виробництв≥, в торг≥вл≥ й транспорт≥, ¤к також в адм≥н≥страц≥њ та в р≥зного роду культурних ≥ сусп≥льних установах ≥ в≥льних профес≥¤хЕї [4, 1585]). ћ≥сто виконуЇ функц≥ю господарського, культурного й адм≥н≥стративного центру дл¤ навколишнього району.  ритер≥њ в≥днесенн¤ поселенн¤ до категор≥њ м≥ст ≥сторично зм≥нювалис¤ [2, 129]. Ќаданн¤ м≥ського статусу щодо будь-¤кого поселенн¤ оформлюЇтьс¤ юридично. ¬чен≥-урбан≥сти схильн≥ до думки про неможлив≥сть знайти загальне визначенн¤ м≥ста щодо всього часу його ≥снуванн¤ у межах рег≥ону ≥ нав≥ть ц≥лоњ крањни [див. прим≥ром 10, 204-205]. ЌемаЇ м≥ста чи села взагал≥ Ц у кожну епоху ц≥ пон¤тт¤ мали конкретний економ≥чний, соц≥альний, пол≥тичний, культурний зм≥ст [8, 115]. ¬одночас, не п≥ддаЇтьс¤ сумн≥ву дихотом≥¤ м≥ж м≥стом та селом ¤к двома протилежними культурно-цив≥л≥зац≥йними формами.

” переважн≥й б≥льшост≥ ≥сторичних досл≥джень, ¤к в –ос≥њ, так ≥ в ™вроп≥ та —Ўј, датуванн¤ виток≥в ≥сторичного розвитку м≥ст зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ системного п≥дходу, котрий надаЇ вир≥шального значенн¤ моменту формуванн¤ сталих м≥ських ознак зг≥дно з прийн¤тими в р≥зн≥ епохи критер≥¤ми; здеб≥льшого це асоц≥юЇтьс¤ з юридичним оформленн¤м м≥ського статусу (в ™вроп≥ Ц наданн¤ магдебурзького права, в –ос≥њ XVIII Ц ’≤’ ст. Ц указ ≥мператора ≥ т.≥н.). «г≥дно з цим початок ≥стор≥њ м≥ста привТ¤зуЇтьс¤ до дати виходу в≥дпов≥дного документа про заснуванн¤ м≥ста або про наданн¤ поселенню м≥ського статусу. ÷ей принцип ≥нод≥ називаЇтьс¤ ДуказнимФ, а сфера його д≥њ обмежуЇтьс¤ територ≥Їю –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ѕроте в «ах≥дн≥й ≥ ÷ентральн≥й ™вроп≥ в≥дправною точкою л≥точисленн¤ м≥ста часто вважаЇтьс¤ документ (грамота, указ) про наданн¤ магдебурзького права, тобто л≥точисленн¤ зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ того ж принципу. ¬ –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ м≥ський статус надавав указ ≥мператора. ¬≥дпов≥дно датою заснуванн¤ м≥ста здеб≥льшого вважалас¤ дата виходу в≥дпов≥дного правового документа. ¬ рос≥йськ≥й дореволюц≥йн≥й ≥стор≥ограф≥њ системний п≥дх≥д мав ключове значенн¤ при визначенн≥ ≥сторичного в≥ку м≥ст. ќсновним критер≥Їм л≥точисленн¤ м≥ста визначалас¤ на¤вн≥сть м≥ських ознак на п≥дстав≥ в≥дпов≥дних правових акт≥в. ¬≥дносно ѕ≥вденноњ ”крањни вважалос¤, що б≥льш≥сть м≥ст рег≥ону виникла у друг≥й половин≥ XVIII ст. (прац≥ ј. —кальковського, ƒ. Ѕагал≥¤ та ≥н.). ¬ рад¤нськ≥ часи системний п≥дх≥д збер≥г своЇ значенн¤, устален≥ у¤вленн¤ про початкову ≥стор≥ю м≥ст не зазнали радикальних зм≥н (монограф≥њ ќ.…. ƒружин≥ноњ, ¬.  абузана, ¬. “имоф≥Їнка та ≥н.).

Ќовий етап досл≥дженн¤ проблеми генезису м≥ст ѕ≥вденноњ ”крањни розпочавс¤ наприк≥нц≥ 1980-х рр. ≥ триваЇ дос≥. ¬≥н проходить п≥д гаслом Дподовженн¤Ф ≥сторичного в≥ку сучасних м≥ст, при чому майже повн≥стю заперечуЇтьс¤ системний п≥дх≥д. ѕротивники системного п≥дходу опонують рос≥йськ≥й та рад¤нськ≥й ≥стор≥ограф≥чн≥й традиц≥њ, проте ≥ в украњнськ≥й ≥стор≥ограф≥њ, в тому числ≥ заруб≥жн≥й украњн≥стиц≥, усталеним Ї системний п≥дх≥д, зг≥дно з ¤ким виникненн¤ б≥льшост≥ м≥ст рег≥ону повТ¤зуЇтьс¤ з колон≥зац≥Їю другоњ половини XVIII Ц початку ’≤’ ст. —каж≥мо, в Д≈нциклопед≥њ украњнознавстваФ зазначено: Дназагал у друг≥й половин≥ 18 ≥ на початку 19 в. в —тепов≥й ”крањн≥ (без  риму) постало 22 м≥ста, а т≥льки 4 залишилос¤ з турецьких чи татарських час≥вФ [4, 1592]. « мапи Д’ронолог≥¤ виникненн¤ м≥ст украњнських земельФ видно, що ц≥ м≥ста Ц Ѕ≥лгород (ƒн≥стровський), ќчак≥в, ÷юрупинське (кол. ќлешки) та Ѕерислав [4, 1586]. ўодо сучасного ƒн≥пропетровська тут висловлена думка, що Д атеринослав був заснований колон≥затором ѕ≥вденноњ ”крањни кн. √. ѕотьомк≥ним 1783 р. на м≥сц≥ запорозького с. ѕоловиц¤, збудованого козаком √лобоюЕФ [3, 543].

¬ажливо усв≥домити, що нова постановка проблеми л≥точисленн¤ м≥ст рег≥ону в≥дбулас¤ наприк≥нц≥ 1980-х Ц на початку 1990-х рр. в умовах трансформац≥њ культурно-ц≥нн≥сних та ≥стор≥ограф≥чних стереотип≥в. ¬одночас через д≥ю тих же чинник≥в у низц≥ публ≥кац≥й власне науков≥ аргументи т≥сно поЇднан≥ з нац≥онально-патр≥отичними та ≥деолог≥чними. ќпоненти системного п≥дходу пропонують в≥дмовитис¤ в≥д визначенн¤ дат заснуванн¤ п≥вденно- ≥ сх≥дноукрањнських м≥ст лише за Дуказним принципомФ, пропонуючи виводити початки м≥ських поселень в≥д литовських, турецько-татарських або козацьких поселень (не обовТ¤зково з м≥ським статусом), що ≥снували на територ≥њ сучасних м≥ст чи неподал≥к них. ÷е засв≥дчуЇ тенденц≥ю в≥дмови в≥д пр≥оритету системност≥ та м≥ських ознак на користь пр≥оритету хронолог≥чноњ ф≥ксац≥њ перших про¤в≥в процесу заселенн¤ територ≥њ м≥ста в його сучасному ареал≥.

Ќа нашу думку, прагненн¤ виробити Їдину методику визначенн¤ Ддн¤ народженн¤Ф м≥ст Ї фактично недос¤жним. « огл¤ду на р≥зн≥ шл¤хи виникненн¤ та траЇктор≥њ розвитку м≥ст, сл≥д вести мову т≥льки про де¤к≥ базов≥ п≥дходи до визначенн¤ в≥ку м≥ст. Ќа сьогодн≥ Їдиним ч≥тко обірунтованим та сформульованим залишаЇтьс¤ системний п≥дх≥д, ≥нш≥ п≥дходи (можливо, вар≥ац≥њ системного п≥дходу) знаход¤тьс¤ в стан≥ формуванн¤. √оловним достоњнством системного п≥дходу Ї врахуванн¤ соц≥окультурноњ специф≥ки м≥ста та м≥ських ознак на протилежн≥сть ≥ншим типам поселень. –азом з цим, системний п≥дх≥д схильний до абсолютизац≥њ значенн¤ цього критер≥ю, досить часто недостатньо враховуючи попередн≥й досв≥д ≥нтенсивних урбан≥зац≥йних процес≥в на певних територ≥¤х. «астосуванн¤ системного п≥дходу (принаймн≥ на територ≥њ ”крањни) ви¤вило окрем≥ його недол≥ки, передус≥м недостатнЇ врахуванн¤ територ≥альноњ спадкоЇмност≥ населеного пункту, що отримав статус м≥ста, з можливими б≥льш давн≥ми поселенн¤ми на ц≥й же територ≥њ. ÷¤ теза Ї в≥рною у випадках, коли кристал≥зований м≥ський орган≥зм, при переход≥ в≥д одн≥Їњ державноњ системи до ≥ншоњ з в≥дпов≥дним п≥дтвердженн¤м статусу ≥ без кардинальних трансформац≥й, визнававс¤ за нове м≥сто (наприклад, „игирин, датою заснуванн¤ ¤кого часто вказувавс¤ 1795 р. Ц дата виходу царського указу про наданн¤ статусу м≥ста) [5, 47]. Д“еритор≥ально-хронолог≥чнийФ п≥дх≥д натом≥сть недостатньо враховуЇ (а досить часто взагал≥ ≥гноруЇ) на¤вн≥сть та р≥вень розвитку м≥ських ознак. ќсновним аргументом вважаЇтьс¤ за можливе довести територ≥альний взаЇмозв''¤зок сучасного м≥ста з р≥зними населеними пунктами (зим≥вник, хут≥р, село, ДшанецьФ, редут, нав≥ть ≥нше м≥сто ≥ т.п.), що знаход¤тьс¤ в ареал≥ сучасного м≥ста, але не переросли в це м≥сто, а були включен≥ до його складу в б≥льш п≥зн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди. ќбидва п≥дходи мають недол≥ки, абсолютизуючи один критер≥й ≥ не враховуючи ≥нш≥. “ака методолог≥чна розб≥жн≥сть у вибор≥ пр≥оритет≥в досл≥дницького ≥нструментар≥ю ≥стотно заважаЇ науковому осмисленню проблеми генезису м≥ст. ѕотр≥бно враховувати р≥зн≥ критер≥њ у сукупност≥, в залежност≥ в≥д конкретного об''Їкта досл≥дженн¤ (тобто м≥ста) та р≥зн≥ траЇктор≥њ розвитку м≥ст, коли з≥ зм≥нами ≥сторичних епох окрем≥ м≥ста продовжували розвиватис¤, а де¤к≥ м≥ста припин¤ли ≥снуванн¤, й на њх м≥сц≥, або пор¤д ≥з ними виростали нов≥.

¬их≥д ≥з ситуац≥њ, коли виникненн¤ й ранн¤ ≥стор≥¤ м≥ст розгл¤даЇтьс¤ переважно кр≥зь призму л≥точисленн¤, ми бачимо у перенесенн≥ уваги з проблеми л≥точисленн¤ на проблему генезису, формуванн¤ та еволюц≥њ м≥ст, де головним предметом досл≥дженн¤ стаЇ процес виникненн¤ сучасного м≥ста в ус≥й його повнот≥ й багатоаспектност≥. ћова в першу чергу йде про неможлив≥сть однозначного под≥лу ≥стор≥њ сучасних м≥ст (передус≥м, мегапол≥с≥в) на доурбан≥стичний та власне урбан≥стичний пер≥оди. Ќатом≥сть висуваЇмо тезу про дек≥лька етап≥в розвитку урбан≥зац≥йних процес≥в в ареал≥ сучасних м≥ст, ¤к≥ характеризуютьс¤ р≥зним р≥внем ≥нтенсивност≥ та результативност≥. ќбТЇктом досл≥дженн¤ визначаютьс¤ р≥зн≥ населен≥ пункти в ареал≥ сучасних м≥ст, предметом досл≥дженн¤ стаЇ њх ≥сторичний звТ¤зок. ѕершор¤дна увага прид≥л¤Їтьс¤ досл≥дженню впливу та ≥нтенсивност≥ д≥њ р≥зних фактор≥в урбан≥зац≥йних процес≥в. –езультатом урбан≥зац≥йних процес≥в на кожному з етап≥в могло бути виникненн¤ одного або дек≥лькох м≥ських (протом≥ських) поселень, котр≥ можуть не мати м≥ж собою безпосередньоњ спадкоЇмност≥. Ќа одному з етап≥в урбан≥зац≥йних процес≥в виникаЇ населений пункт, що став ≥сторично Д¤дромФ, основою формуванн¤ сучасного м≥ста. ¬итоки сучасних складних урбан≥стичних структур, що включають в себе р≥зн≥ поселенн¤, необх≥дно вести в≥д виникненн¤ населеного пункту, котрий став Д¤дромФ, УсерцемФ подальшого м≥ського розвитку, не будучи обовТ¤зково найдавн≥шим за хронолог≥Їю пор≥вн¤но з ус≥ма населеними пунктами, ¤к≥ знаход¤тьс¤ у структур≥ сучасного м≥ста [6, 263].

Ќа етап≥ виникненн¤ м≥ста ¤к лог≥чного завершенн¤ процесу його генезису Ї сенс ч≥тко розр≥зн¤ти пон¤тт¤ Ђзаснуванн¤ї та Ђутворенн¤ї. «аснуванн¤ Ц одномоментний акт Ц вих≥д юридичного положенн¤ або закладка першоњ споруди. ”творенн¤ м≥ста Ц процес, котрий у б≥льшост≥ випадк≥в в≥дбуваЇтьс¤ п≥сл¤ заснуванн¤, характеризуЇтьс¤ формуванн¤м сталих м≥ських ознак й може охоплювати р≥зний пром≥жок часу. ¬≥дл≥к власне м≥ськоњ ≥стор≥њ сл≥д вести в≥д моменту, коли населений пункт Ц ¤дро сучасного м≥ста Ц починаЇ набувати сталих м≥ських ознак. якщо м≥сто д≥йсно засноване одномоментно й швидко розбудовуЇтьс¤ на ц≥лком в≥льн≥й територ≥њ за Їдиною програмою, то, зрозум≥ло, в≥дл≥к його житт¤ сп≥впадаЇ з датуванн¤м акту заснуванн¤ (за найб≥льш вдалий приклад тут може слугувати —анкт-ѕетербург). Д«аснуванн¤Ф нового м≥ста на територ≥њ населеного пункту нижчих ранг≥в може характеризуватис¤ по-р≥зному: 1) ¤к новий етап у розвитку вже ≥снуючого поселенн¤; або 2) ¤к початок формуванн¤ ¤к≥сно нового м≥ського орган≥зму. ќстаннЇ твердженн¤ стосуЇтьс¤ тих випадк≥в, коли процес Узаснуванн¤Ф м≥ста на територ≥њ певного поселенн¤ (слобода, село, нав≥ть ≥нше м≥сто ≥ т.п.) супроводжуЇтьс¤ ≥нтенсивними та кардинальними зм≥нами в структур≥ соц≥уму, функц≥¤х, арх≥тектурно-просторовому вир≥шенн≥ й символ≥чн≥й систем≥ одночасно, ¤к≥сно зм≥нюЇ характер розвитку поселенн¤ ≥ призводить до кристал≥зац≥њ нового м≥ського орган≥зму, ¤кий маЇ лише опосередкований (здеб≥льшого територ≥альний) взаЇмозвТ¤зок ≥з попередн≥м населеним пунктом (пунктами).

¬иникненн¤ й подальший поступальний розвиток м≥ста на будь-¤к≥й територ≥њ обумовлюЇтьс¤, в першу чергу, на¤вн≥стю в≥дпов≥дних передумов: виг≥дн≥ географ≥чн≥ умови розташуванн¤ Ц близьк≥сть до водних артер≥й та морських берег≥в, перехрест¤ сухопутних та морських шл¤х≥в, вдалий ландшафт. ≤сторично склалос¤ так, що характер урбан≥зац≥йних процес≥в в ѕ≥вн≥чно-ѕричорноморському рег≥он≥ визначавс¤ переважно зовн≥шн≥ми чинниками, першор¤дне значенн¤ мало м≥сце територ≥њ в геопол≥тичних та колон≥зац≥йних планах р≥зних потужних державних утворень (починаючи в≥д давньогрецьких колон≥затор≥в, й, завершуючи –≥ччю ѕосполитою, –ос≥йською та ќсманською ≥мпер≥¤ми). ¬ ц≥лому, головним чинником, що зумовлював типолог≥ю м≥ст, була нестаб≥льн≥сть в≥йськово-пол≥тичноњ ситуац≥њ, економ≥чний чинник мав п≥дпор¤дковане значенн¤ й ви¤вл¤в себе, головним чином, на територ≥њ чорноморського узбережж¤. ¬≥дпов≥дно до другоњ половини XVIII ст. дом≥нуючим тут залишавс¤ тип м≥ста Ц центру концентрац≥њ в≥йськовоњ сили та адм≥н≥стративного управл≥нн¤, водночас, ≥з р≥зним р≥внем розвитку економ≥чних функц≥й. “акож сл≥д в≥дзначити тенденц≥ю, за ¤кою р≥вень урбан≥стичноњ концентрац≥њ на територ≥њ власне —теповоњ ”крањни був набагато менш ≥нтенсивним, н≥ж у причорноморськ≥й смуз≥... (ƒ»¬. „ј—“»Ќ” 2)

(—) 2006 ћј —»ћ  ј¬”Ќ

ќпубл≥ковано:  авун ћ. ≈. ”рбан≥зац≥¤ ѕричорноморТ¤ та ƒн≥провського Ќадпорожж¤ в контекст≥ методолог≥чного плюрал≥зму св≥товоњ урбан≥стики / ћ. ≈.  авун // ≤стор≥¤ ≥ культура ѕридн≥провТ¤: Ќев≥дом≥ та малов≥дом≥ стор≥нки: науковий щор≥чник / редкол.: √. . Ўвидько (гол. ред.) та ≥н. Ц ƒ.: Ќац. г≥рн. ун-тет, 2006. Ц ¬ип. 3. Ц —. 23Ц31.

„итать часть 2
¬ернутьс¤ в раздел
¬ернутьс¤ на главную